
Маю шалену слабкість до електронних девайсів. Цього разу електронний парк поповнився антирадаром. Його слід було придбати ще на початку року і не обмежувати себе у насолоді. Поплатившись штрафами сумарно на 750 грн було прийняте рішення перед поїздкою на моря поставити антигайця.
Зікріпивши його на лобовому склі спершу поїхав на роботу. Здивований поведінкою нового електронного друга я на кожному світлофорі намагався зазирнути у англомовну інструкцію з використання. Дивували передусім слабкі сигнали що випромінювала столиця. Здебільшого на світлофорах та заправних станціях. Електронний монолог антирадара переважно складався з кумедних звуків що намагалися втлумачити про оманливу небезпеку. Вже тоді я навчився перших знаків які слід лишати поза увагою.
Надрукував російськомовний мануал. Із нього вперше почув про Х К та Ка діапазони. Часу знайомитися достеменніше бракувало. Передусім керувався бажанням якомога скорше виїхати зі спекотного Києва і до настання сутінок запірнути до моря.
Одеська трасса сповнена підступності і агресії, вимагає уважності та аналогічного швидкісного режиму. 160 на спідометрі, пильне гетеродинне око додавало впевненості. При наближенні до постів які зявлялися на горизонті був попереджений наляканим помічником. Антирадар реагував навіть коли нахабні радари напрвяли інспектори у протилежну сторону.
У підсумку від користування девайсом суцільне задоволення. З усіх засідок усі були розкриті.